Розрахунки при звільненні. Як відстояти свої права?

Порядок розрахунків при звільнені визначається і регулюється Кодексом законів про працю України (КЗпП). Так, у статті 47 КЗпП говориться про те, що в день звільнення роботодавець зобов’язаний віддати працівнику трудову книжку, заповнену відповідно до вимог чинного законодавства.

У випадку якщо працівника звільняють з ініціативи роботодавця, до трудової книжки в обов’язковому порядку додається наказ про звільнення його з займаної посади.

 Якщо ж звільнення відбувається з будь-якої іншої причини, то копія наказу надається лише за бажанням працівника.

Розрахункові при звільненні: строки

Строки розрахунку при звільнені визначені статтею 116 КЗпП. Із працівником мають повністю розрахуватися в день звільнення. До отримання належних йому коштів працівник має отримати письмовий розрахунок всіх нарахованих йому сум. Якщо працівник не згоден з сумою розрахунку та має намір її оскаржувати, роботодавець все одно зобов’язаний виплатити нараховані ним суми у визначений законом термін. 

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розрахунок відпустки при звільненні

У випадку коли на момент звільнення у працівника залишились невикористані дні основних щорічних відпусток за всі відпрацьовані ним роки, а також соціальні відпустки на дітей, роботодавець зобов’язаний виплатити за них грошову компенсацію. Але треба звернути увагу на визначений у статті 83 КЗпП та статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР порядок розрахунку відпустки при звільнені. Якщо працівник не відпрацював на підприємстві повний робочий рік, то компенсація за невикористану відпустку йому має бути виплачена пропорційно відпрацьованому часу. Водночас якщо працівник повністю використав відпусту за робочій рік, який відпрацював не в повному обсязі, роботодавець має право зробити перерахунок раніше отриманих ним сум. Якщо робочий рік не був відпрацьований з поважних причин, то перерахунок і утримання не проводяться.

До таких поважних причин віднесені:

• проходження строкової або альтернативної служби;

• перехід працівника в іншу установу або займання виборної посади;

• відмова працівника від переїзду разом з установою в інший населений пункт або звільнення у зв’язку із суттєвою зміною умов праці;

• якщо працівник надалі не може виконувати свої посадові обов’язки внаслідок недостатнього кваліфікаційного рівня або стану здоров’я;

 • якщо працівника звільняють у зв’язку з тим, що він перебував на лікарняному протягом чотирьох місяців поспіль, не враховуючи перебування на лікарняному у зв’язку з вагітністю та народженням дитини;

• вихід на пенсію;

 • направлення від підприємства на навчання;

• звільнення у зв’язку з тим, що до виконання своїх посадових обов’язків приступив основний працівник, чию посаду займав тимчасовий працівник.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин

 Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до статей 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»   (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв’язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Юридическая помощь при:

• Восстановление на работе

• Взыскание заработной платы

• Взыскание компенсации за вынужденный прогул

• Изменении формулировки основания увольнения

Адвокатские услуги по трудовым спорам:

1. Консультация по трудовым спорам

2. Ознакомление с документами / материалами дела и правовой анализ ситуации (с выездом адвоката в суд для ознакомления)

3. Подготовка искового заявления в зависимости от ситуации (восстановление на работе, взыскание заработной платы, изменение причины увольнения и т.д.)

4. Составление процессуальных документов в суд в зависимости от ситуации (возражения на иск, заявления, ходатайства и т.д.)

5. Участие адвоката в судебном заседании по трудовом деле

6. Полное ведение трудового дела (подготовка всех документов, участие во всех судах, обжалование решений и т.д.)

7. Представление интересов в исполнительной службе по трудовом деле

Не теряйте времени, обратитесь к знатокам трудового права -

и вы обязательно выиграете дело!

Консультация адвоката бесплатна!

г. Киев, ул. Крещатик,25, оф.30,

тел.:(044) 384-32-70, (094) 929-02-70, e-mail: office@advocates.tax