Коли працівника можна звільнити за аморальний проступок, — постанова ВСУ

Однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, визначеної п. 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України, є вчинення аморального проступку працівником, який виконує виховні функції. У ході застосування даної норми може виникнути ряд спірних запитань, зокрема в частині того, що слід розуміти під аморальним проступком та яка категорія працівників належить до "тих, що виконують виховні функції".

Верховний Суд України у постанові від 22.03.2017 року надав детальне роз’яснення основних аспектів застосування відповідної статті Кодексу законів про працю України. Так, Верховний Суд виокремив вчителів, педагогів, вихователів як працівників, які виконують виховну функцію (тобто учасники навчально – виховного  процесу, зазначені в ст. 50 Закону України «Про освіту»). Окрім того, суд звернув увагу на підвищену відповідальність даної категорії працівників, яка може бути зумовлена тим, що:

- вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників;

- їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав і свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб’єктів господарювання.

При звільненні працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, необхідно врахувати наявність двох умов:

- аморальний проступок повинен бути підтвердженим фактами;

- вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Окрім того, важливо звернути увагу на те, що звільнення допускається за аморальний проступок як при виконанні трудових обов’язків, так і не пов'язаний з ними (вчинений у громадських місцях або в побуті).

За матеріалами: Бухгалтер 911