Як змінюється позиція ВСУ щодо фіктивності? – практика

Сама по собі фіктивність суб’єкта господарювання призводить лише до одного визначеного законом наслідку – його ліквідації. При цьому до ліквідації застосовуються всі звичайні процедури, в т. ч. виявлення кредиторів. З огляду на це не можна стверджувати, що діяльність фіктивного суб’єкта не спричиняє жодних наслідків.

На це під час круглого столу «Актуальні проблеми адміністративного судочинства в податкових спорах» увагу звернув Антон Поляничко, радник голови ВАСУ, к.ю.н., аналізуючи зміни в позиції Верховного Суду стосовно фіктивності суб’єкта.

Так, ВСУ у вересні 2015 року висловив позицію, відповідно до якої дії фіктивного суб’єкта господарювання не можуть створювати жодних правових наслідків, а всі первинні документи, видані фіктивним платником, не можуть підтверджувати дані податкового обліку. Аргументи ВСУ в цьому питанні А. Поляничко назвав недоречними та відзначив, що протягом 2016 – 2017 рр. позиція Суду з цього питання зазнала певних змін.

По-перше, це постанова ВСУ від 06.12.2016 р. у справі за позов ТОВ «Болтон-груп».

У цій справі аналізується взаємодія позивача із іншим суб’єктом, зокрема, наявність у підприємства трудових ресурсів для забезпечення запланованої між сторонами операції. І оскільки один із суб'єктів не мав поставок с/г техніки і не співпрацював з іншими суб’єктами господарювання, а також з огляду на відсутність у підприємства земельних угідь, придатних до вирощування культур, найманих працівників, техніки, складських приміщень тощо Суд дійшов висновку про неможливість виконання відповідної господарської операції контрагентом.

У згаданій справі мова йшла про постачання соняшнику в майбутньому, ймовірно, власного виробництва. Тож, на думку А. Поляничка, Верховний Суд у цьому випадку доречно вдався до аналізу виробничих потужностей. Хоча, зауважує радник голови ВАСУ, виникає питання щодо того, а чи не міг цей суб’єкт згодом прибрати відповідний товар, а потім поставити його контрагенту…

По-друге, своєрідним розвитком зазначеної вище позиції ВСУ А. Поляничко називає постанову Верховного Суду України від 14 березня 2017 р. за позовом ТОВ «Поліспект» (справа стосувалась товару, виготовленого іншими виробниками).

ВСУ спочатку зазначив, що «Поліспект» здійснював відносини з фіктивними контрагентами, потім, посилаючись на власну позицію щодо несумісності легальної підприємницької діяльності зі статусом фіктивного підприємства, ВСУ погоджується з позицією суду першої інстанції, що недоведеність фактичного здійснення операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди.

Якщо раніше ВСУ акцентував увагу на самому факті фіктивності, то тут йде мова саме про те, що  недоведеність фактичного здійснення господарської операції пов’язується з фіктивністю. «Тобто ВСУ уже не стверджує, що сам по собі юридичний факт фіктивності виключає можливість підтвердження права на податковий кредит», – зауважує А. Поляничко. – Він (суд – ред.) каже: давайте виходити з того, що фіктивне підприємство не могло і не може доказати фактичність господарської операції».

Окрім того, за словами радника голови ВАСУ, в цій справі є ще один цікавий момент, на який звертає увагу Суд, а саме – «відсутність ділової мети є підставою для відмови у наданні податкової вигоди». На думку А. Поляничка, ця фраза свідчить про те, що ВСУ в своїй позиції хоче піти далі і сказати, що фіктивність суб’єкта господарювання, а також існування завідомо протиправної мети під час його створення, виключає наявність ділової мети у всіх операціях, які здійснюються таким суб’єктом.

Такий висновок, говорить А. Поляничко, також не зовсім узгоджується з нормами чинного законодавства, адже мета протиправна і правомірна можуть уживатись в межах однієї операції. «Окрім того, мета, з якою компанія засновувалась, не свідчить про те, що всі її операції в подальшому позбавлені ділової мети», – зауважує він. В обґрунтування цієї позиції він посилається на підходи фіскалів, які в свою чергу зазначали, що кожна операція має на меті переслідувати отримання прибутку. І відповідно, якщо діяльність в цілому є прибутковою, а одна з операцій збитковою, то до платника податків виникали питання з цього приводу. «Аргументи щодо загальної прибуткової діяльності за певний податковий період не проходили, – говорить А. Поляничко. – І це було, до речі, підтримано ВСУ». Беручи до уваги цю позицію, можна зробити наступний висновок: якщо хтось хотів ухилитись від податку і не мав наміру його сплачувати, але при цьому хотів продати товар, то для покупця такого товару ділова мета присутня, адже він хотів придбати товар незалежно від того, як з грошима хотів поводитись потім постачальник.

Тож навіть викладена вище позиція Суду, на думку А. Поляничка, не спростовує тезу щодо того, що фіктивний суб’єкт може здійснювати легальні операції.

По-третє, А. Поляничко назвав ще одне рішення, що відображає зміни у позиці ВСУ. Зокрема, мова йде про постанову ВСУ від 31 січня 2017 р. за позовом АТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82». Вся мотивувальна частина цього рішення, говорить А. Поляничко, присвячена аналізу зібраних доказів не щодо контрагента, а щодо контрагентів контрагента.

Сам Суд підтримує позицію суду першої інстанції, який в свою чергу дійшов до висновку, що докази, мова про які йде вище, свідчать про відсутність реального здійснення зазначених господарських операцій контрагентам позивача з його постачальниками і як наслідок – відсутність у контрагента позивача товару для поставки позивачеві. «Оце і була основна мрія податківців – не зосереджуватись на дослідженні кожної господарської операції, а просто показати, що десь там в ланцюжку були якісь дефекти. Далі все відбувається автоматично», – зауважує А. Поляничко.

«Який вплив на формування податкового кредиту покупцем конкретного активу має те, що його постачальник з певними дефектами придбавав цей товар? Він міг взагалі не відображати цей товар у своєму первинному обліку. Хіба можна за фактичними обставинами ототожнювати відсутність обліку у постачальника і відсутність самого товару?», – запитує він, відзначаючи недоречність подібного підходу.

Підсумовуючи А. Поляничко зауважує, що «багато хто з юристів скептично ставиться до цієї позиції Верховного Суду, а тому, можливо, після формування нового складу Суду ця позиція зазнає змін».

 Джерело: http://advisortax.org/?p=4047